ТИСЯЧА РОКІВ ДВОБОЮ З ОРДОЮ

Перша битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ --  державний переворот у Київі – сталася року Божого 882. Останнього з київичів кагана Оскольда убито.

Друга битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – похід Святослава Хороброго на Саркел – сталася улітку року Божого 965. Він приводить до Київа полон числом 10000 шмоків. Перегодом київський диктатор а братовбивця Ярослав дасть їм

Третя  битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ –- розграбування Київа Андрієм Богомерзьким --  сталася  року Божого 1169  березня 12 дня. З Вишгорода викрадено українську ікону Богоматері.

Четверта битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ -- сталася року Божого  1223 року травня  31 дня на річці Калці. Поразка.

П’ята битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – облога а розорення Київа ханом Батиєм – сталася  року Божого 1240.

Шоста битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – сталася  восени року Божого 1618. Лицар Петро Конашевич Сагайдачний плюнув у Маскву-ріку і повернув українську армію домів.

Сьома битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – Хотинська. Року Божого 1621. Лицар Петро Конашевич Сагайдачний ціною життя спільно з поляками переміг Турецьку порту.

Восьма битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – Віденська – сталася  року Божого 16   83 вересня 12 дня. Польський король з Пястів Ян Собеський та 5000 козаків+односелець лицаря Петра Конашевича Сагайдачного не менший лицар Юрій Кульчицький, кий навчив Відень пити каву з цукром. Перемога.

Дев’ята битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ --  під Жовтими Водами під проводом лицаря Богдана Зеновія Хмельницького  -- сталася  року Божого 1648. Перемога.

Десята битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – під Берестечком під проводом лицаря Богдана Зеновія Хмельницького – сталася  року Божого 1651. Поразка.

Одинадцята битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – у Переяславі – укладення військового союзу з Московською ордою – під проводом уже не лицаря а сліпонедоумка Богдана Хмельницького – сталася року Божого 1654. Вирок сьому кроку гетьмана виснував Тарас Шевченко у вірші ЯКБИ ТО ТИ, БОГДАНЕ П’ЯНИЙ, а у спудейському Київі тривало побутував звичай раз на рік вішати на шию Богдана-пам’ятника низку гнилої ковбаси.

Дванадцята битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – Конотопська – під проводом  лицаря Івана Виговського – сталася року Божого 1659. Перемога, знецінена зрадою татар, зумовленою ударом Івана Сірка по Криму.

Тринадцята битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – Полтавська – сталася року Божого 1709. Під проводом спочатку сліпонедоумка а потім лицаря Івана Мазепи у спілці зі шведами. Поразка. Меншиков спалює Батурин. Половина старшини іде на бік Московської орди.

Чотирнадцята битва орди з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – московсько- українська війна 1918-20 років. Поразка.

П’ятнадцята битва орди  з РУССЮ-УКРАЇНОЮ – московсько- українська війна 2014-2022. Перемога? Поразка? Нам потрібна тотальна перемога – а відтак – місце у ЄС, НАТО, радбезі ООН, джей 20, джей 8 тощо, повернення усіх українських земель, окупованих московською ордою та її сателітом Білоруссю: Кубань, Слобожанщина, Стародубщина, Берестейщина, Крим, Донбас.

Треба усвідомлювати, же зараз триває гаряча фаза восьмилітньої московсько-української війни і фінальна фаза тисячолітньої війни української нації за своє право на місце у цивілізованому світі.

Перша а друга світові війни українська нація вела у ріжних арміях, а її питомою армією була, є і завше буде  УПА.

Якщо провадити історичні паралелі, то ся війна, яку  зараз переживаєме, більше нагадує війну 1812 року. Тоді Московія була франкофонною, еліта до самозабуття любила а копіювала усе французьке. І війна Франції проти франкофонно-франкоцентричної Мосоквії ув останній викликала культурний шок а відтак – злість, лють і спротив усіх верств суспільности. Ідентичну ситуацію маєме зараз: Московія трощить москвороті а москвоцентричні (як вони думали) реґіони. Один до одного 1812 рік.

Щодо ведення війни, то орда не міняється – усе як завжди. Беруть ув облогу, вимагають здатися. У разі відмови нищать дотла. Грабують, ґвалтують, убивають. Нічого нового. Усе як завжди. Се описано у історичних працях, у літературі, у кіні.

Великим потрясінням таке поводження аґресора для свідомих українців не є . Ми давно знаємо свого ворога у ліцо, знаєме стан його бездуховности, глибину його дикости а безмір його звірячої ненависти до усього українського.    Ми знаємо свого ворога достеменно, не тішиме себе ілюзіями і завше готові до фізичного а духовного спротиву.

Москворотим а москвомислячим важче – у них карколомний здвиг у свідомости. І ті, же виживуть, уже ніколи не будуть ані москворотими, ані москвомислячими. А їх нащадки -- і поготів.

Отже – гаряча фаза восьмилітньої війни і фінальна фаза тисячолітньої.

Зараз важливо до зброї, штика, шаблі доєднати дух – молитву, проповідь, сповідь, поезію, прозу, драматургію, музику, малярство, пісню, репортаж, світлинарство.

Лицар Петро Конашевич Сагайдачний у свій час записав усе Військо запорозьке у Могилянське братство.

Лицар Богдан Зеновій Хмельницький полишив нам у спадок не тільки славу-неславу зброї-дипломатії, а і літописи, пісні, балади, думи, малярство.

Лицар Іван Мазепа полишив нам цілу епоху ув архітектурі, літературі, малярстві, навіть сам написав два чудовні вірші – шедеври української поезії.

Слава Україні.