УКРАЇНЦІ А ЗБРОЯ

У стародавні часи славний український лицар гетьман війська запорозького  Петро Конашевич Сагайдачний уписав усе своє військо до Київо-Могилянського  братства, прирівнявши шаблю до гусячого пера а кров воїна до спудейського атраменту.

Шабля і слово – завше поряд ув українців.

У світовій літературі відомий роман Ернеста Гемінґвея ПРОЩАВАЙ ЗБРОЄ. А ув українській – роман Олеся Гончара ЛЮДИНА А ЗБРОЯ. Инший український письмак Дмитро Міщенко  оприлюднив роман БАТАЛЬЙОН НЕОБМУНДИРОВНИХ, де мовиться про те, як кидали безоружних українців у бій. У бою вони мали здобути собі зброю. Про се ж ув одній зі своїх повістей писав і Андрій М’ястківський.

Дискусія про право на самозахист українців через володіння зброєю тривала протягом останніх 30 літ.

Дискутували про се і ми ув Українському клубі – 50Х50. Я завше був прихильником законопроекту про надання українцям права на зброю, бо знаю ситуацію у Швайцарії і у США, де право на зброю виконує важливу оборонну (у час війни) та стримуючу (у мирний час) функції. У США навіть такий жарт побутує: Конґрес дав через конституцію рівні права, містер кольт їх забезпечив. Як мовлять українці у кожному жарті є певна доля жарту.

Хто був проти права на зброю для українців? Менти, бандити, міністер Аваков, президент Порошенко, довоєнний президент Зеленський.

Що маєме сьогодні?

Катастрофу. Безборонність мирного населення, особливо у малих містечках а селах  а відтак – численні жертви.

А що менти, прикордонники, есбеушники, місцева влада? Переважно розбіглися. Цілий ґенерал Наумов – екс-керівник служби унутрішньої безпеки служби бившей в употрєблєнії    -- здрис. Разом з ним керівник УСБУ у Херсонській області. А нацполіція у Гостомелі замість охороняти летовище і МРІЮ, побігла охороняти епіцентри Ґереґи

Звичайно, після війни гряде реформа оборонного та правоохоронного блоку.

Мністерство війни а миру, а не оборони.

Українська армія а не ЗСУ.

Державна варта а не служба бившая в употрєблєнії з рівночасним виводом головного офісу спецслужби поза Київ а відтак створенням на вулиці Володимирській музею окупацій.

Міністерство унутрішніх справ з департаментами освіти, здоров’я, молоди, спорту, сім’ї, соціального забезпечення тощо.

Ну і зброя.

Якби злочинці Аваков а Порошенко, а також довоєнний  Зеленський , дали своїм громадянам право на зброю а  відтак і зброю, то за 8 літ ми би мали могутню армію осіб, які уміють стріляти і захищати свій дім, село, містечко, мікрорайон.

Тому, коли мовимо про втрати мирного населення у ході гарячої фази восьмилітньої війни Москви з Київом а фінальної фази тисячолітньої війни московської орди з українською нацією, варто казати собі правду: вина не тільки на московітах та їх верховному хуйлу, а і на легковажному та недовірливому до своїх громадян правлячому бидлячому класі. Уявімо, якби вісім літ поспіль українці Бучі, Ірпеня, Немішаївого, Гостомеля, Ізюму, Херсона, Маріюполя, Енергодара, Нової Каховки, Бурині, Тростянця,  инших міст а сіл Київщини, Чернігівщини, Запоріжжя, Сумщини, Харківщини, Миколаївщини, Херсонщини та мали зброю, та уміли нею користати, то втрат серед мирного населення  було б значно менше. Хіба ні?

Отож українцям – зброю – і нині і повсякчас і на віки вічні.

Слава Україні.

Світлина Ольги Соботінас