ЧОТИРИ ГАНЬБИ УКРАЇНСЬКОГО КИЇВА

Як писав ґеніяльний  Павло Тичина СТОЇТЬ СТОРОЗТЕРЗАНИЙ КИЇВ І ДВІСТІРОЗІП'ЯТИЙ Я.

Але має сей український Київ чотири великі сучасні ганьби.

Що перша ганьба – бездарний, безголосий, злодійкуватий а захланний Михайло Поплавський на чолі Кулька. Допоки? І пощо?

Що друга ганьба – пам'ятник Аннє Ахматовой у Маріїнському парку. Як свідчить Іґорь Ґубєрмань, інціатори мовили му БИСТРЄНЬКО, БИСТРЄНЬКО, ШТАБИ НАЦІОНАЛІСТИ НЄ НАБЄЖАЛІ. Пам'ятник кому? Ренеґатці? Пам'ятник пощо? Уже краще поставте пам'ятник Ніколаю Ґумільову – ґеніяльному поетові а бєлому ахфіцеру, розстріляному большевиками чи  його сину не менш ґеніяльному Льву Ґумільову з його ЗИҐЗАҐОМ ІСТОРІЇ.

Що третя ганьба – музєй Булґакова. І се у той сам час, коли у Київі не увіковічнено належним чином пам'ять українських діячів Івана Сухині, Миколи Гулака,  Петра Стебницького, Василя Доманицького, братів Шеметів, Іллі Шраґа…

Що четверта ганьба – Алєґ Тімашенка на посаді ректора київської консерви. Він йобнутий. Він щодня-щогодини працює на рускі а китайські мір у центрі Київа. У слові Чайковський йому чується чайна, а чайні – себто Китаю -- сей Алєжка готовий сраку лизати денно а нощно. Благо, Алєжка понадто тупий: безальтернативні вибори ректора під час війни, підступне використання авторитету глави ПЦУ Епіфанія у своїй безглуздій кампанії тримання за Пєтра Ільїча, проплачений псевдорейтинґ соціологічної компанії Єрьоменкі тощо.

Що чинити українству у Київі?

1. Послати на пенсію Поплавського.
2. Перенести пам'ятник московитці-ренеґатці з Маріїнськог парку на вулицію її імени.
3. Звільнити антиукраїнську дирекцію музею Булґакова і створити у тому будинку притомний український музей.
4. Звільнити з посади Алєжку Тімашенка і переіменувати консерву на Бориса Лятошинського.

Якщо говорити ширше, то сфера культури потребує радикальної української а україноцентричної реформи.

Але се тема иншої розмови.

Слава Нації.