ДЕРЖАВА УБИВАЄ ІНІЦІАТИВУ, НАЦІЯ – ЖИВОТВОРИТЬ

Нам пора усвідомити, же держава – не самоціль, не абсолют, а механізм самореалізації української нації.

32 роки українська держава була (і є сьогодні, на жаль) механізмом самореалізації ПРАВЛЯЧОГО БИДЛЯЧОГО КЛАСУ. Президенти, парламенти, уряди, менти, судді, прокурори, митники, есбеушники, бандюки а їхня численна  прислуга: се і є українська держава.

У сій державі українець кожен день виборював елементарне: право на гідність, право на мову, право на працю, право на достойний чесний заробіток, право на освіту, право на майбутнє, право на безпеку.

Коли ПРАВЛЯЧИЙ БИДЛЯЧИЙ КЛАС починав грати не за правилами а з правилами  -- українська нація задіювала п’яту статтю Конституції.

Три майдани відстояли два елементарні права – право на гідність і право вибору.

Більше нічого.

У Московії, Білорусі а ув азійських сатрапіях УСЕ, ЖЕ НЕ ДОЗВОЛЕНО – ЗАБОРОНЕНО.

В Україні УСЕ, ЩО НЕ ЗАБОРОНЕНО ЗАКОНОМ, ДОЗВОЛЕНО. Саме тому ми не просиме про дозвіл влади на протест проти неї, а попереджаєме про протест, аби влада, яка існує на наші з вами податки, забезпечила належну безпеку.

Держава поводить себе як самодостатня, немудра, безвідповідальна а безрадісна потвора, ка  живу ініціативу готова помножити на нуль. Їй плювати на громадян. Громадяни – електорат, придатний проголосувати. Усе.

Держава починає ламати особистість ще у діточому садочку.

Потім – школа. Дітям викладають як приклад для наслідування великих духовидців – Сковороду, Шевченка, Франка, Федьковича, Руданського, Григорія Квітку, Івана Нечуя, Лесю Українку, Симоненка, Стуса, і не пояснюють, же вони – світочі, вони одреклися од світу сього заради нації.

Там не викладають, на жаль, великих трудівників духу – Івана Сухиню, Миколу Гулака, Памфіла Юркевича, Петра Стебницького, Василя Доманицького, Вячеслава Липинського, Юрія Липу, Володимира Антоновича,   Евгена Чикаленка, бо не тямлять їх.

Школа ламає особистість, не дає розвинутися талантам, самости, бути сміливим, бути відповідальним.

Американська школа учить учнів змалку – бути відповідальним виборцем і дає можливість балотуватися на рівні класу, школи.

У нас сього усього не є.

Якщо брати Київ, то ні мер, ні Київрада, ні депутати, ні забудовники, ні чиновники, ні працівники жеку, зеленбуду а инших подібних  структур – не цікавляться ініціативами посполитих. Вони їм на хуй не усралися, а тільки заважають.

А увесь сей ПРАВЛЯЧИЙ БИДЛЯЧИЙ КЛАС існує на наші податки.

Бо мовила мудра Марґарет Тетчер – немає держаних грошей, є  гроші платників податків.

Війна показала нам усю ницість ПРАВЛЯЧОГО БИДЛЯЧОГО КЛАСУ, який не здатен забезпечити нічого українській нації.

Українська нація сама рухає усі процеси і Божим провидінням а з Божою поміччю веде сама себе до перемоги.

Після завершення гарячої фази війни, оплакавши загиблих, оддавши належну шану героям, українці як нація, створена за Божим промислом Господом,  приречена на:

1. Перезавантаження держави на основі нового конституційного договору.
2. Люстрацію.
3. Деколонізацію.
4. Внутрішній трибунал.
5. Зовнішній трибунал.
6. Побудову нової української держави як інструменту самореалізації української нації.

Инакше – ніяк.