ХУДОЖНЯ ПРАВДА: МЕЖ ПОПСОЮ А МАКУЛАТУРОЮ

 Ми живем ув епоху двох великих поетів -- Миколи Воробйова а Володимира Назаренка. Неголосних. Неговірких. Мабуть, питущих. Справжніх.

 Справжня художня правда -- се звивиста кам'янисто-терниста стежка межи кількох -- стількох -- ярів: попси, невіґластва, поневаги до нації, лубка, котурну, літературної гордині, свідомого компрадорства на поталу иншим націям, графоманії, несмаку, блукань меж СЛАВА ДИЯВОЛУ а СЛАВА ТОБІ, ГОСПОДИ...

 Попса -- се КАНОН МАЛКОВИЧА у вигляді немічної антоложки ОД СЕРГІЙКА ДО ПАВЛУШІ.

 Попса -- се гавкаючий Сергійко.

 Макулатура -- розсипами -- по книгарнях дорогущих книжок, які одріжняються одна од одної невідомими іменами авторів а перекладачів.

 Відсутність критики, літературних журналів, творчих середовищ, дискусій, творчого нурту а творчого бунту витворює болото імітацій.

 НСПУ -- істинна спілка графоманів -- де уже і Демиденко (Я -- ВЕЧЕРЯ НА СТОЛІ) -- секретар. У сій Спілці натомість померлої Морозихи -- удовиця Фольварочна (як гиготали про її мужа -- Є КОНЬЯК МАРОЧНИЙ, А Є КОНЬЯК ФОЛЬВАРОЧНИЙ). У сій спілці серед моря графоманів -- море неписьменників (Сидоржевський, Чобіт, Вєрєтєнніков, Хмара, Марусик, Кожевніков... ) У сій спілці Баран у Станиславови пішов на третій термін (таке собі хуйло місцевого розливу: Мушкетик-Брєжнєв).

 І -- повна поневага до художности, авторського права а книжкової індустрії (од задуму до збуту).

Яка індустрія, коли за 32 роки Незалежности не збудували жодного сміттєпереробного заводу, жодної книжкової папірні, не вирішили питання мармурових цвинтарів...

 Є море середовищ: бібліотечні, музейні, книгарневі, каварневі -- і вони мало перетинаються.

А ще ж є і  кінемотаґрафісти, графіки, архітекти. карикатуристи, музиканти, малярі, скульптори, музиканти. композери, актори, режисери -- і вони теж не перетинаються.

Саме тому Арестович преміює привид антиукраїнського таксиста (хто він, од якої контори москворотив?), саме тому Бойко москворото, плутаючися у Кременях, плює в українське., саме тому процвітає воєнна графоманія, саме тому гравець Шахтаря безборонно тікає до Московії, саме тому антиукраїнський Папієв бере участь у парламентській делегації до США (привіт Арагамії а Маркаровій), саме тому процвітає антиукраїнська толкачовська доніївщина, саме тому китаєлюб Тімашенка святкує 160-річчя РУССКОґО МУЗИКАЛЬНОГО ОБЧЄСТВА у центрі Київа на 10 рік московської антиукраїнської аґресії, саме тому  панує у букмекерському а ігровому просторі одверто московитська група ВБЕТ синхронно ув обох країнах, саме тому  панують-злодіють ув ОПі Татаров а Шурма......

Помер дослідник футуризму -- ховають як героя, забуваючи, що він ще і заступник директора інституту літератури а членкор Академії наук і полишає інститут  у кадрових а світоглядних руїнах.

Помирає маляр, який усе отримав од УРСР але хотів ще чогось і пашталакав, же варто було покинути неудячну Україну. Ховатимуть з Дому молитви Філі.

І триває кривава війна: щодня на щиті -- українці, що мають творити українське майбутнє.. Ми не знаємо, скільки їх. Але знаємо, що багато.

І кінця-краю сьому не видко.

Порохолизи із зелебобами усе ще полишилися у виборчій кампанії 2019.

Парламент перетнув межу леґітимности.

Черга за президентом.

До мадярів Орбана-Сіярто приєдналася Словаччина Фіца. На черзі -- Австрія.

Усе ближчає США Трампушкі.

Таке життя.

Така смерть.

 Такі великі ножиці між Нацією а державою.

І тарганячий ПРАВЛЯЧИЙ БИДЛЯЧИЙ КЛАС, за яким БУДУЩЄЄ. 

Художня правда переможе? Безпереч.

Але коли?

І що ми для сього робимо?

Та й таке.

Слава Нації..