МАКСИМ ДУПЕШКО НЕ ВІРИТЬ У ВОСКРЕСІННЯ

Про Дупешка а го дебютний роман добре відгукнувся Евген Баран, а я сему письмакови довіряю, при нагоді передав Максимові через Інґу Кейван свою книжку поезій (я ще не знав, же він між поезією а прозою обирає останню), очікуючи на віддарунок двома романами – з праґматичною метою – аби написати бодай відгуки. Но нє тут та била.

Першим, з ким зустрівся у Чернівцях наприкінці лютого – був він. Але після першої зустрічі він закрився як їжача.

Чому?

Тому мені цікаво було послухати го на зустрічі у муніципальній бібліотеці Анатолія Добрянського.

Тезово.

Максим Дупешко:

1. Не вірить у воскресіння Ісуса Христа. Відтак Єрусалим для йОго – се тільки базар при брамі до храму воскресіння альбо иншими словами гробу господнього.
2. Роман Ольги Кобилянської АПОСТОЛ ЧЕРНИ 1936 року понадто соціялістичний.
3. ПРИЗНАЧЕННЯ УКРАЇНИ Юрія Липи з того ж 1936 року не читав.
4. Між Целяном а Федьковичем обирає Федьковича, бо той писав прозу.
5. Любить  зарубіжну літературу більше за українську.
6.  Банує за 10 мільйонами від УКФ, кі мали піти на проект ЧЕРНІВЦІ – КНИЖКОВА СТОЛИЦЯ. Не понадто? За такі гроші мо ого що учинити. Але розпочалася гаряча фаза війни і мільйони пішли на ЗСУ.
7. Героїв не катрупить. Хіба одного довів до самогубства. А так – нє.

Попри те зустріч цікава.

Романів го не читатиму.

Про них не писатиму.

Є та й є.

Олег Сенчик теж був.

Та й нема.

Небо від того не упало, Прут не перестав течи.

Та й таке.