МАНДРИ

В неділю рано зілля копала... А я встав пізно -- сонце добре пекло у вікно і шукало очі і губи, лоскотало шию і зазирало там, де не варто... Наломили з Миколою шульків дітям на радість. Олексій дивився картини, а я книжки. Домовились, що у вересні робимо у будинку актора виставку Миколи. І це буде подія. Супер. Мама мучить Миколу господарством, а він хоче малювати. Не так вже й часу багато залишилось. Але вона не тямить того. Кози годуй, кропиву ріж ножем пацєтам. Овва, як це мені знайомо все... Але що ж, родичі завше є найбільші тирани. І треба або тікати світ за очі, або терпіти їх. Окей. Далі заїхали у ліси до Міхнів. Володя гордо показав коропину ферму. Мільйон мальків чмакають кукрудзяну потеруху. З того мільйона тільки 200 000 виросте і стане повноцінним товаром на ринок. Приїхав якийсь Олег Луцик -- куштували його горівчину на меду, огірки і сало -- мочене і звичайне. З добрим хлібцем то добре йшло. Потому Олег пішов ґальоп рибу лапати, а прийшли двоє поважних типів. Частували цікавим пивом (з домішком якогось трунку) і пекли рибу на вогні. Мовили з усіма про партійні справи і про політику загалом. Тримали удар. У Влодка гарні ліси, жінка, діти і двері. Дєшовку називає Ольком. Прикольно. Звідтам поїхалисьмо в Майдан. Діти зустріли радісно -- і мої, і чужі. Файно.

а пополудні -- вклонитись тіням героїв. Іван КЕРНИЦЬКИЙ