МАНДРИ

Першим у нашім мандрунку був Дніпропетровськ. Дуже багато сонця, простору і краси. Дуже мало ганделиків і маґазинів. Деякі села попри дорогу промишляють продажем простої сільської городини, яєць і меду. У селі Кам'яні Потоки чудовий храм 1913-го року. Чудові ікони. Запалив три свічки і помолився. Таратушка показав себе не вельми вдатним політиком чи організатором наших перемог. Бабушкі бігали без потреби і без особливого успіху. Кругляк у клуні. Декан боїться нації. Так само більшість студентів. Тут треба орати плугом. Орати землю. Орати мізки. Наповнювати мізки українською спермою. І це може виконати тільки одно -- НАЦІЯ. Добре тримався Усачов. За роки поїздок він став бійцем, що уміє відстоювати свої цінності і не паде в бою при першій кулі. Розмови з міським чиновником і місцевим бізнесменом плідні, але не плодоносні. Але нічо. Ніч у придорожнім готелю, медовуха і дивіння місцевого тілівізіра вивершили день на добрій ноті. З насолодою читаю Корнила Макушинського, що є родом зі Стрия. Геніяльний польський письменник. Уже домовились з Оксаною Бєляковою, як ми його будемо просувати на український читацький ринок в українському перекладі.

Для чого вони тута? Важко склеїти розбите. Неофітний.