МАНТРИ

Свята п'ятниця принесла сон з гівенцем. Це, мейбе, Вероніка винна, бо набажала мені кольорових снів. Потім тілівізір. Гарно було. Алла Вайзе, Коверзнєв енд я. Потім з Коверзнєвим пили каву. Він курив, а я -- чемний -- нє. Підпалий укатує на півроку до Гамерики. Просто фініш. Гамериконенависник шурує туда, в саме жерло. Потім у музеї Шевченка кулуарне відзначення 80-річчя ОУН. Дрімучий Яковина (кричить як кугут американський), спокійний Гайдамаха, самозакоханий новітній гебіст Вятрович, доходяга Юхновський. На фуршеті мене вразила чудовна риба фіш. Дуже доречно. Але смашна -- єдрі твою в пень. Червак закликав до єдности. Падличко геть здурів -- закликав цілувати переможний у Тернополі чобіт Ярославича. Я йому возразив, бо не витримав. Були письмаки Герасим'юк, Портяк, Влад і Клименко. Юра Сорока тепер козирний тіп -- голова секретаріату мельниківців. Але йому тяжко. Потому був вечір Андрія Любки у книгарні "Є". Враження такі: публіка дебільна, автор помірно талановитий. Навіть на серйозних речах публіка ржала -- дауни даунами. Любка геть копіює Андруховича -- голосом, зачіскою, кульчиком у вусі, тональністю голосу, бажанням уєбати в німчі на рік чи два. А ще боготворить україноненависника Бродскаґа і того ж Андруховича. Але поезії читає схвильовано і по-закарпатськи. Шкода хлопчика -- гарний, розумний, талановитий, сексуальний. Міг би принести чимало втіхи українській НАЦІЇ. Але мама Пінчука недарма робить йому вечори на металургійному заводі у Дніпрожидовську. Їхнє завдання одне -- все живе і талановите пригріти, прихвалити і задушити у зародку. Так робив Бурбак у радянські часи у Чернівцях. Пригріє, прихвалить і задушить. Але хлопці мої золоті, чи вас нічому не вчить літературна доля Любка Дереша? Де він і що він? Пшик. А доля Чеха? Бачив у Харкові чергову його книжку. Наша пісня гарна й нова... Написав "Киню" і все. А далі строчить як дрочить, свої повісті про черкаський побут серед літературно настроєних тінейджерів. Ну це вже просто свинство. Чому Любка продає свій талант Пінчукам? Чому Андрухович возить цих хлопчиків у німці як живий товар у Кафу? Розчарування прийде дуже швидко. І гонораром буде самогубна смерть і забуття. А даунна публіка сміятиметься з чергового іншого гарного хлопчика, що сприйматиме сей сміх за красу і визнання. Отаке. Па, малята.

Нація -- це гідність. Роман КУХАРУК.