МАНТРИ

залишки істерики з інліту: Роман Кухарук повівся нечемно. Так не можна реагувати. Тим більше, що спілкувалися Ви з Жінкою - Інгою. Думаю краще було Вам не публікувати вірші, не заводити зарозумних розмов, не дратувати себе та інших. У всіх випадках від даної сторінки Ви втратили. Це я в людському розумінні. Пропоную для виправлення ситуації усім потиснути руки і тому, хто відчуває лукавство за собою - вибачитися. Ось так. Миріться, шановні! » відповісти По-перше - я не Опубліковано Anonymous в пт, 05/22/2009 - 13:18. По-перше - я не сільський голова з Вінничини, що бореться з корупцією. Наскільки я зрозумів, то на Літфорумі це сказалося Вами про мене. Не все можна знайти у пошуковій системі. Якщо Вас так цікавить, то я вчитель з Житомирщини. По-друге. Судячи з того, як Ви, шановний, реагуєте на цілком нормальні, здорові критичні зауваження і об'єктивну критику, то саме сільським є Ви, навіть не рівня голови. По-третє. Переводити балачку на літфорум, тобто запрошувати додому, і там на правах господаря обливати брудом гостей - не вельми етично. Тим паче, що на тих блогах нема як відповісти, а форуми у Вас не вельми... Дуже зручно - обпаскуджувати когось, щоби Вам не могли відповісти. Власне це і свідчить про Ваш морально-етичний, психологічний і нервовий стан. Бажаю Вам міцних нервів, здорового глузду і міцної психіки. Із залишками поваги - Леонід Остапчук. Се ля ві. Справді, іти на інліт ще раз, би тебе там обплювали ні за що, ні про що -- не варто. Але ця дискусія дала багато позитиву мені особисто: 1. Добре зробив, що забрався з буковинського болота. 2. Треба видати свої твори нормальним форматом і закинути в торгівельні мережі. 3. Треба йти далі своєю дорогою, не зважаючи ні на що і ні на кого. 4. Політика дає чимало можливостей для саморозвитку. 5. Життя коротке, мистецтво -- вічне. У п'ятницю і суботу були на коропах. У дівчаток море вражень. В неділю -- лекція Анатолія Новикова з харкова про Марка Кропивницького. Людей було мало. Фестиваль Севама витурив нас з залу в сусідню кімнату. Націоналісти полкзали всю глибину своєї любові до української літератури і українського Харкова. Дєшовка суєтитьця. Ну-ну. Були в Мушкетика. Гарна розмова, добрі ідеї. тепер їх треба поважно, в міру поквапно і зі смаком зреалізувати. Читаю "Старі гультяї" Нечуя-Левицького, а в дорозі -- "Червоний борщ" Олеся Бережного. Завтра знову боротьба на виживання.

І сторч на море поглядав, Мов на Іуду... Тарас ШЕВЧЕНКО