МОВЧАН ФАРІОН ФІЛІПЧУК

Мовчанові – 85.

Колись був у його семінарі на нараді молодих письмаків у Київі – у комсомольському видавництві МОЛОДЬ. Я тільки-но прийшов дочасно з армії – зі своїм Я НЕ ЛЮБЛЮ РОСІЇ. У семінарі був і Терен, який тоді -- уперше для мене – процитував ґеніяльного Миколу Холодного. Формували делеґацію до Москви. І я – дурнозелений – повірив, же з Я НЕ ЛЮБЛЮ РОСІЇ я можу поїхати до Москви. Поїхали инші. Да Богу дякувати, же мене поминула чаша сія. От Шию не поминула – і він уже давно у земли. Й у неславі.

Потім Мовчан пропонував мені редакторство ґазети СЛОВО. Злегковажив. А добре зробив. Инакше був би нині Сопронюком.

Потім Мовчан пішов у політику. І більше з неї не повернувся.

Ми симпатизуєме одне одному як поети ув одній літературі, хоча ніяких спільних справ не мали і мати не будеме – ріжні характери а ріжні дороги.

Вечірка у залі Сліпака – приявне загасання української радянської інтеліґенції.

Півзалі – аґентури а неудах третьої руки.

Уже рік т.в.о. міністра т.в.о. української культури Карандєєв – такоє, на любителя. Добру заяву зробив про неможливість одправки усіх мистців без вийнятку у шанці. Не почули. Не той настрій у суспільности. Усі славословлять ТЦК і неславлять ухилянтів. Їх стріляють на кордонах. Їх топлять у Тисі. Один кордупель-недоріка пише, як йому болить, що не усі помруть за його радість упорати свою поетичну – теж – коровину. Инший – самотильник – б’є ухилянта Сковородою, не тямлячи, же Сковорода був природнім ухилянтом. А запитай сих прихильників усіх творчих людей кинути у шанці – скільки уже утрачено а загублено українських душ за два з половиною роки активної фази війни? Забитих? Скалічених? Зниклих безвісти? Полонених? Тому я підтримую т.в.о. і його заяву. Але за словом – дія. Збери, Ростиславе, голів творчих спілок да поставте питання руба перед урядом і президентом – дайте членам творчих спілок можливість воювати з ворогом тією зброєю, яка їм орґанічна – творчістю.

Тимошенко-Чернець одмовилися – публічно – од чайкодрочерства. А змусив їх до сього Мовчан.

А от їхні МАВКИ під фанеру – се повний пездець. І се консерва? Ай вей.

Ющенко – сірий, обмежений комсомолець, який просрав такі національні можливости – щось теревенив про квазі-націю яка стала нацією. Чи не ти, ющеголовцю – ВІРЮ ЗНАЮ НЕ МОЖЕМЕ – нам створив націю? Та ні ж бо. НАЦІЮ СТВОРИВ БОГ. А НАЦІЯ ТВОРИТЬ УСЕ ИНШЕ, БО СЕ ЖИВИЙ ОРГАНІЗМ. Іван Рибалко. Ющенко не тямить, же його бездіяльність на посаді преза і є однією із причин війни, яка триває. Покається? Безрадичі не каються. Бог з ним.

Іван Заєць. Чи тямить сей  міністер, депутат а трипільський пан свою відповідальність за усе, що діється з Україною зараз? Ні. Йому не дано.

Клапавухий ніс таку хуєту – голова НСПУ не уміє говорити зв’язно. Факт.

Тримбач молодець – обіграв Путінцева як путінця.

Чудово виступив Філіпчук – коротко, сильно, страшно (для Москви) і по сути: ГЕТЬ МОСКВУ З УКРАЇНИ. Браво, земляче.

Нищук нудився. Стеценко мучив скрипу. Компаніченко з Силенком гнали одверту поп-ЗС-у. Неґрій одсопілкарила під фанеру.

Толя Гнатюк засмеречив недоречно але доречно зачитав добрий вірш Голоти.

Ільєва сама собі вигризла виступ. Ся вигризе. Зуби має моцні.

Божественний хор під орудою Гобдича, чудова ДАРНИЧАНКА під орудою  Андрійчука у файній борщівській вишитій сорочці, неймовірно талановитий Файфура, несподівано чудовий Василенко з піснею на слова Мовчана ГОЛОС.

Було приємно побачити Франчука, Микитенка, Чистяка, Мосенкіса з його підтягнутим а чітко чемним Улодком, Чернілевського, Фольварочну (яка мене знимкувала з келихом червоного вина – сподіваюся, то не компромат), телепані Лисенко, Нагулка, Любу Голоту яко гостинну ґаздиню, пані Марцевич та багатьох багатьох инших.

Багатьом моїм неприємцям тяжко було мене бачити на сему дійстві – що сей, мовлялечки, пашквілянт тут робе? Але я не до них прийшов, а до Мовчана.

Геть не було молоди.

Молодь вони ззіли з хлібом.

І не подавилися.

А шкода.

Майбутнє -- за ними.

І нас у тому майбутньому не буде. Будуть наші діти і книжки. Якщо будуть.

Коли мене виключили з НСПУ – Богу дякую за се – у 2000 році, Мовчан мовив мені ПИШІТЬ КНИЖКИ ДЛЯ ДІТЕЙ. Але у мене своя місія. І я її виконаю.

Отож, Мовчана – з ювілеєм.

Рухаємеся далі.

Поки у Київі повитали ювіляра, у Львові застрелили Ірину Фаріон. Про мертвих альбо добре, альбо ніц. Можу тільки зауважити – коли граєшся з московськими сірниками – тримай порох мокрим. Чи приведе розслідування до Пупса? Хзн. Але похорон буде багатолюдний – українці уміють гарно ховати.

Філіпчук, який був міністером в уряді Тимошенко, тому не був на Софійському майдані, коли Варфоломій був готовий уже тоді дати Україні томос, який забрав ув америкосів уласність у керченській протоці і позбавив інтересу до сієї точки землі а моря американського бойового флоту, сей Філіпчук проголосив дієву річ ГЕТЬ МОСКВУ З УКРАЇНИ.

Я додам – НЕГАЙНО НА ХУЙ.

Їм так панятнєє.

Да.

Слава Нації.