НАЙСТРАШНІША СМЕРТЬ -- ЗАБУТТЯ

 Ісус Христос одволав у Господа дві смерти -- смерть душі а смерть вічну.

 Полишилася смерть одна -- фізична.

 Кождий, хто вірить -- вірить у ВОСКРЕСІННЯ а у вічність душі. Одповідно жиє а діє.

 Людина талановита а творча, же отримала од Господа іскру Божу, одповідальна за свіій талант перед Господом, і коли вона урешті постане перед ним, то він спитає її про се.

 Хочу, аби моя душа постала перед Господом у радости за сподіяне і не мусила вертати у сю тюрму ще раз а ще раз.

 Так само волів би, аби душа Малого пройшла той самий шлях.

 Тричі у тиждень іду до церкви -- у Теплу Софію.

Молюся, сповідаюся своєму сповіднику, причащаюся, палю свічки за 5 родів своїх і ще одну -- за душу того, хто прохає мене про се -- привидінням, провидінням чи у снах.

  Чи довго ми пам'ятаємо тих, що одійшли?

 Не завше.

 Навіть живих не одразу спогадуєме, а що там мовити про умерлих.

 Але ті, же одійшли, живуть у тобі голосами, очами, словами, віршами, романами, піснями, цитатами, усміхом.

Дехто усміхом у поцілунок.

Дехто у цедрі сонця.

Дехто напровесні падолисту.

Але усі -- УДЕНЬ  А УНОЧІ.

ЖИТТЯ КОРОТКЕ -- НАЦІЯ ВІЧНА.