ПАМ'ЯТИ БУНЦІ МОЇ

 Моя бунця Фрузіна мали прізвище Капричук, си уродили на Преображениє 1906 на Теутулі, стація Леґучени.

Багатодітна родина.

Рідна сестра покинула свого нетефорного чоловіка а вийшла заміж за богача -- пана. Заробила собі спочин у родинному склепі.

Бунця за дівки любила Соколовського. Любила а ненавиділа.  Так само він.

Наколи зайшла у тяжу, хотіла позбутися дитини. Повередила му руку праву. Виріс калікою.

Як була уже з байстрєм -- рідний брат узимі вигнав надвір.

Жила у комірни, кєжко робила. Аж поки не трапивси ї Мітро Капричук -- з Сирбії. На вісім років молодший. З багатодітної родини. Син Софії а Дзіни Бляхи (Дзіна Бляха віпив дві Зашуміло в голові -- співав).  Пристарали трьох доньок -- Ґрахіну (1936), Орисю (1942) а Фліціку (1949) -- мою маму.

Пережили тиф, румунську окупацію, дві вОйни (у першій утратили маму на Рязанщині, куди були силоміць виселені московитами), голод 1947 року.

Бунця мали суворий характер, хожтли до церкви, у хаті були обраЗи, пахло васильком.

Бунця були завше готові до смерти: мали усе належне.

Дуже любили ЧОРНОБРИВЦІ Сингаївського а Верменича.

Дуже зналися на лікарських ростинах --  особливо у пошанівку у них був рум'янок.

Збирали у пішву сушене  польове зілля. 

Ту пішву зілля поклали їм у голви у трунву замість подушки.

Умерли а поховані у Чернівцях.

Най з Богом спочивають.