ПИСЬМАК А ДЗЕРКАЛО

16 травня сегоріч прийшов у музліт послухати членів КО НСПУ а мо і виступити.

Єдна літературна пані, ку вельми шаную а толерую, накинулася на мене, же я зле пишу і знову прийшов записувати, аби зле написати.

Вона має рацію.

Про шпільку а шпільчан пишу не зоусім зичливо, але справедливо ж.

Письмак (репортер) – се дзеркало, же одбиває першоджерело – себто подію а її учасників. Недарма ж Владімір Ільїн написав у свій час статтю ЛЕВКО ДЕБЕЛИЙ ЯК ДЗЕРКАЛО МОСКОВИТСЬКОЇ ЛЄВОРУЦІЇ.

Хочеш, аби дзеркало одбило світло – твори його. Инакше буде те, же буде.

Можна, звичайно, завішати дзеркало чорним єдвабом мовчання, але українці завішують дзеркала чорним лише тоді, коли мрець у господі.

Українські дзеркала довготривало були завішані чорним єдвабом ворогів-окупантів.

Нарешті маєме повну свободу у своєму домі, на яку зазіхає ворог-московит.

Свободою варто послуговуватися обачно а непоквап.

На сей раз було світло а вартісно. Поезія, проза, музика.

Ось анонс музліту:

Вишиванка – не просто одяг. Це те, що ріднить завжди, а особливо в такі непрості часи, які нині переживаємо.

16 травня о 15 годині, у день, який ще називають днем незламності українського духу, коли більшість українців засвідчують свою національну ідентичність, НМЛУ та КО НСПУ запрошують на мистецьку акцію до Дня вишиванки.

Вишиватимемо словом разом із Станіславом Шевченком, Ніною Шаварською, Ольгою Кіс (Львів), Вікторією Шевель (Переяслав-Хмельницький), Оленою Іськовою-Миколащук (Хмельниччина), Лесею Пронь, Павлом Кущем, Олександром Ткаченком, Інною Ковальчук, Тетяною Череп-Пероганич, Людмилою Живолуп, Лілією Батюк-Нечипоренко, В’ячеславом Купрієнком, Тетяною Долішною, Лілією Гудзь та ін. Звучатиме українська поезія та пісня.

Кажуть, що відсвяткувати цей день дуже просто: варто лише вдягти вишиванку. Тож одягайте вишиванки й приєднуйтеся до нас. Наповнимо душі й серця вірою в краще, підтримкою, відчуттям того, що ми єдині, сильні, а значить непереможні.

Буде офіційний звіт – поставимо на НАЦІЇ.

Не цурайтеся верцадла, бо верцадлом вимірювали -- є подих у людини чи уже катма.

А література – живий організм.

Хіба ні?