ПОНЕВАГА ПОЕЗІЇ ЯК ГРІХ ГОРДИНІ

  Нещодавно у рямцях одкриття виставки до ювілею ЕНЕЇДИ Івана Котляревського у музеї історії, де директорує Богдан Патриляк а чудово виступив Олександер Боронь, прозаїк-історик Олександер Кучерук покпив з мене, отримавши ВДЕНЬ І ВНОЧІ  у дарунок: "Се якайся хвороба українців -- усі пишуть вірші". Ну. по перше, йолопе, я не усі, а література -- моє покликання. По друге -- без поезії ув українців справді нема нич. Од Трипілля а досьогодні українця творять поезію -- і се прекрасно. 

За поезію перетлумлено море українського люду. Шевченко отримав 10 літ армійської муштри -- за поезію.

За поезію сидів у тюрмі Іван Франко.

За поезію покутували  у таборах Василь Стус, Іван Світличний, Тарас Мельничук...

Але поезію не любить не тільки мудакуватий Кучерук.

Її ненавидять у київських книгарнях.

Зокрема у Є. 

Уся простора а маловарта макулатура розкладена -- як стій -- оскрізь.

А на поезію дали три нещасні полиці, да й так, же до нижньої тра си згинати у три погибелі, мало не раком повзати, аби вихопити а погортати якуйся поетичну збірку.

При окупаційній адміністрації московитів-большевиків теж садили у тюрми за українську поезію. і разом з тим сю поезію мо було надбати у будь-якому райцентрі України -- бо там була книгарня. 

У столиці України на теперішньому Майдані Незалежности  був цілий маґазин ПОЕЗІЯ. Стіна усуціль поетичні книжки. аме там одбулася вікопомна подія, коли Ліна уєбала сумкою по єбалу партійного чиновника.

Поезія -- основа основ. Пісня, рекляма, п'єса, роман, повість, оповідання, малярство, опера, кіно -- ніщо без поезії обійтися неспроможне. 

Да і життя людини без поезії -- хуйня а не життя.

Тому, Кучеруче, а іже з тобою, поезія -- се не хвороба. а велич душі, же спроможна любити.