ПРИРОДА МОСКВОРОТИХ І ЖЛОБ-ПАКЕТИ ОДЧІПНОГО

Спочатку про жлоб-пакети.

Ганна Шерман, що успішно продукує журнал АНТИКВАР, що фінансується з продажу малярства і антикваріату фірмою ДУКАТ, вирішила дати українству одчіпного – одродити двоє успішно почилих у Бозі журналів: один уересерний УКРАЇНСЬКИЙ ТЕАТР, а другий – один-плюс-одинний КІНОКОЛО.

На презентації першого у Театрі на Подолі було шампанське, було море колишніх москворотих (мінус Верґеліс, бо, сердега, умер а не дожив до такого щасливого дня), але не було мікрофонів і не  було… театру. Редактор Жежера – він же Христофор Груша – може добрі колонки робити у грошовито-гонорярних виданнях, але журнал… Да і український театр мертвий. Його нема. Те, же є – жалюгідний компроміс між уересерним бюджетно-репертуарним театром і експериментально-режисерським усеперекладальним світового театру двадцятого сторіччя. У сьому театрі нема місця ні українству, ні українській драматурґійній класиці, ні модерній українській драматурґії. Що треба? Реформа уересерного репертуарного театру, квотування п’єс, що ставляться на кону: 50% української класики, 30% сучасної української драматургії, 20% на усе инше. Актори, режисери, сценоґрафи, композери, драматурґи – за контрактом. Держава забезпечує утримання приміщень і держзамовлення на соціально вагомі речі.

Инший журнал – дітище родини Войтенків, колийся фінансоване уласником телеканалу один плюс один Алєксандером Роднянскім. Він одновлене видання фінансувати одмовився.

На обох презентаціях обох журналів центральною фіґурою була Шерман. Редактори одроджених журналів були як номінальні володарі у доСвятославовій Газарії.

Головне – сим журналам не потрібен читач.

А не потрібен читач – не потрібен і посередник між читачем і видавцем – журналіст. Тому і не було прес-конференцій для журналістів.

А зачємь?

Москвороті ніде не поділися і зброї не склали.

Особливо їх багацько на студії ОППІР під орудою членкині НСПУ Кудінової. Ся Кудінова виступає за розвій московської мови в Україні на противагу англійській  і – звісно – українській.

Сю аґресивну позицію сповідує і Юлія Сак, яка уважає, же Европа і світ вимагають од неї тільки московської мови. Пані Сак тільки забуває, же московської вимагає Европа москворота. То за чим діло стало? Пощо знімати фальшиві україномовні фільми і писати-читати-виконувати фальшиві україномовні тексти, якщо можна вільно еміґрувати і блістать по московському, що буде для пані Сак і орґанічно, і пожитечно-шекелейомко. А ще краще – майнути до Хуйла у Мацкву чи Пєтінбурх – там для москворотих а москвомислячих рай Божий.

Москворотим-москвомислячим  в Україні пора затямити – ви Хуйлові на хуй не потрібні. Він винищує москвороті реґіони, руйнує москвороті міста, бо хоче завезти істинно узкіх раз і навсіґда.

Да і таке.

Слава Нації.