ВОЮЮЧА НАЦІЯ А БРЕХЛИВА І НЕРЕФОРМОЗДАТНА ДЕРЖАВА

   Кремлядь Фаріон показала болючі точки українського постколоніяльного, посттоталітарного а постґеноцидного суспільства -- рани кровоточать. певности у твердости українства в Україні нема, причини війни неусвідомлені, фіґуранти причин війни не усунуті з правлячого бидлячого класу, нація -- як і БОГ -- тільки на нулі.

  Кокотюха розродився постом непомірної літературної гордині -- і дарма.

  35 українських літераторів отримали ґранти од маленької Чехії -- як жеброта. А перед тим -- Фірташ. А перед тим. -- румуни чи поляки чи мадяри. А перед тим трохи подоїли українського платника податків. А література де? Де герой? Де роман, же потряс цілий світ? А його нема. І не буде. Бо література без нації -- се література без гідности, а літератор без гідности -- духовний жебрак, же жебракує по чужих попідтиннях.

 Суспільство має осмислити причини війни з українського боку і не ховати голову у пісок. Але як воно се учинить -- чим? Яйцеголові не мають ресурсів  а держава не має потреби у яйцеголових.

 У чому причини сієї війни?

 Які системні помилки учинив правлячий бидлячий клас ув Україні за останні 33 роки?

 1. Люстрація. Її треба зреалізувати. Гебня і сексоти -- непродуктивні верстви населення. І несамостійні. Люстрація -- се духовне очищення держави -- не нації.

 2. Інвентаризація держави: де, що, у чиїх руках, на кого працює.

 3. Оптимізація держави: урядування, економіка, децентралізація, система оплати праці, ринки.

 4. Побудова країни-нації-церкви.

 5. Перевага яйцеголових над яйцелобими на усіх щаблях державної машини.

10 років війни, 2 роки гарячої фази війни: люстрація відсутня, інвентаризація відсутня, оптимізація відсутня, побудови країни-нації-церкви немає навіть у проекті, яйцеголові альбо за кордоном. альбо на марґінесах. альбо у землі.

 Відсутність розуміння українського майбутнього і неоприлюднення українських втрат -- се дві бомби сповільненої дії. 

 Українське майбутнє -- яке воно, для кого і з ким? Яку ціну ми платимо за се майбутнє?

 Ми не знаємо.

 Гра збірної з футболу -- красномовна метафора нашого буття нині.

 Команда бігає, але забити не годна. Добре, же хоч не пропустила. Повні трибуни українців, які мають бути на фронті. Але Бог їм дарує життя, бо Нація потребує їхнього життя а не смерти їхнього продовження а не зникнення. Дивна поведінка коуча Реброва. Се він програв гру з Італійцями, бо не зумів зробити належні заміни у належний час. Голова федерації українського футболу сидить у СІЗО. Зате московитська фірма ВБЕТ -- скрізь. Чому? Бо її  гасло --  поднять бабла. Се спільні цінности московитів, Єрмака і СБУ.

Україна не переглянула свою систему бюджетних потреб, систему державного управління, систему культури. систему ЗМІ.

 А західні платники податків ЗАЄБЛИСЯ утримувати українську безгосподарність а українську безголовість. І сказали -- досить. Гребіть якось самі. 

 Яйцеголові? Ні, не чули.

 Головред НОВИНАРНІ Дмитро Лиховій іде у ЗСУ. Що він там робитиме? Хзн. Але я знаю, що він не робитиме на інформаційному полі.. Зате москворото-грошолюбний Мацука сів у крісло гендиректора Укрінформу.

 Сумно а прикро, панове.

 Чули, як москворотий Манатік співа українською? А Бабкін? А Патап і Настя?   Се і є наше українське майбутнє.

 Чи ні?

Хзн.

Слава Нації.