ЗНЕЦІНЕННЯ ЦІННОСТЕЙ А НАЦІОНАЛЬНА ГІДНІСТЬ

Як мислить окупант?

Дуже просто.

Усе цінне привласнити.

Чужу історію переписати на свою користь.

Цінності поневоленої нації знецінити, висміяти, принизити.

Національну еліту альбо перекупити, альбо знищити.

Знайти у поневоленій нації гниляччя, падке на гроші – і використати у своїх підступних наративах.

Так чинять усі загарбники. Мовлялечки: ви тупаки-селюки-здрайці-схизмати, а ми – культурна нація – несемо вам цивілізацію. Поляки, мадяри, румуни, німці, австріяки, московити, московитські большевики чинили в одно.

В останню нашу розмову у дружньому колі покійний нині Олекса Підлуцький оповів цікаву історію про казус чукчів. Московити воювали з сим мужнім народом і хєр го побороли. То вони узяли на озброєння висміювання позірної тупости сего народу. Звідси – море анекдотів про чукчів.

З українцями творять те саме: б’ють по національній гідности, принижують мову, звичаї, культуру, малюють українців як розбійників, брехунів, крадунів, тупаків, пахолків, продажних істот.

Мирослав Трухан написав чудову книжку НЕҐАТИВНИЙ ОБРАЗ УКРАЇНЦЯ У ПОЛЬСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ.

Якби хто з теперішніх яйце голових да  написав книжку про НАҐАТИВНИЙ ОБРАЗ УКРАЇНЦЯ У МОСКОВИТСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ, то там було би матеріалу на томів 10. Навіть такі травоїдні письмаки, як Віктор Конєцкій а Олєґ Куваєв єбошили українців за націоналізм.

Єдиний московитський поет, кий жадного слова не мовив про українців а Україну – ані доброго, ані злого – Олєґ Чухонцев.

 Якщо брати московитське большевицьке кіно, то там море неґативних українських персонажів.  Навіть Гайдай ув одному з фільмів про Шурика а трійцю недоумків (Нікулін-Віцин--Морґунов) утулив межи п’яниць а туніядцев вуйка у вишитій сорочці. У новітній Московії – найяскравішим є діалог брата (Бодров-мол грав) на летовищі у Гамеричі з українськими націоналістами («Ти ішо за сівастополь атвєтішь»).

Коли постала незалежна Україна, московитам треба було надалі принижувати українців. І вони се з успіхом робили: інкорпорували попсовиків до московської сцени (Лорак, Йолка, Мілявская, Жванєцкій, Панайотов, Патап і Настя, Лабада, Ніколай Ґнатюк, Софія Ротару), пасла на українській сцені а в українському телерадіопросторі свою пиздоту, інвестувала у ружних довгоносиків а золотих ґусєй, у ґордонів а яковін, у бузіну а лузіну тощо.

Цікавими для них персонами були

Кузьма

Руслана Писанка

Наталка Кондратюк

Андрій Данилко

Дзідзьо

І вони єбошили по повній.

Кузьма розбився.

Писанка а Кондратюк померли од онкології.

Сі двоє ще теліпаються.

До пори  до часу.

Але їх час уже вийшов.

При ґлорифікації неунейми як рибка ґуппі не тямлять бекґраунду – ґлорифікують усіх без розбору.

Пропонують вулицю Юрія Покальчука, який у 2000 році пішов у Нацраду з питань телебачення за квотою і за сприянням  Мертвечука і працював на цвІНТЕР. Хтось хоче жити на вулиці такого діяча? Я – ні. Хоча Покаль був цікавою особистістю і написав дві чудові літературознавчі книги – про американську а латиноамериканську прозу.

Іван Дзюба. Постать? Безпереч. Але одрікся од боротьби, пішов на співпрацю з КҐБ і написав покаянну заяву до Макулатурки.

Так само Микола Холодний, Василь Захарченко, Олесь Бердник.

Дмитро Кремінь – штатний рецензент КҐБ. Його ґлорифікація пощо? Миколаївська обласна бібліотека для дітей носить го імено. Як?

Ґлорифікація мерзотного антимайданного журналіста Веремія у числі небесної сотні – се як?

Бузину ще ґлорифікуйте.

А чого?

Українець.

Популяризував Шевченька за московські бабоси.

Коли почав кусати за хуй  у рот дающіхь, вони прибрали Бузину як непотріб. Але і з непотребу треба щойся да  викрутити – і московити раді старацца.

Ви зауважите мені – а Гоголь-Яновський, Чехов, Рєпін, Редько, Грабар, Гребінка, Костомаров, Сологуби, Наріжний, Бурлюк, Данилевський, Мордовець, Чайковський?

У них не було вибору.

Маючи талант неймовірної сили  вони використовували можливости імперії для прориву українства у світ. І вони цілком виконали свою місмію а своє призначення.

Тепер справа за нами – як скористати їхнім духовним спадком.

Імперія валиться. Кожна нація розбере своє.

Ми готові до сього?

Ні.

Навіть і кінь не валявся.

При поцінуванні кожної постаті варто розділяти три речі: особисте життя, політичні погляди а зроблене. Так учив мудрий Юрій Шерех.

Так і робім.

Слава Нації.